Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги.

Сьогодні ми дивимося на війну іншими очима. Практично кожного торкнулася війна на Сході нашої України. Чи могли українці подумати, що колишній союзник зможе так підступно напасти на нашу країну. Чи думали колись ці сивочолі ветерани, що доведеться на війну відправляти своїх синів, внуків, правнуків. І найстрашніше – одержувати похоронки…

Напередодні Дня пам'яті та примирення і Дня Перемоги з метою вшанування подвигу народу, висловлювання поваги до усіх борців проти нацизму, посилення турботи про ветеранів Другої світової війни в Крупівській школі було проведено низку різноманітних заходів. Серед них і лінійку пам’яті «Ніколи знову».  Згадати тих, хто пройшов крізь пекло війни, кому вдалося вижити, хто з думкою про своїх дітей, дружин та матерів поліг у бою, зібралася вся шкільна родина. Час уже давно згладив шрами землі, зарівняв окопи і ями від бомб, мін і снарядів. Але  ті  1418 днів і ночей пролягли через серця і долі, через  молодість, обпалену полум'ям, затьмарену гіркотою втрат і овіяну славою. Під час заходу було відтворено спогади та особисті переживання про ті страшні дні, про незабутній подвиг солдат, які ціною свого життя врятували світ від фашизму, про  нелегке життя в тилу. Учні декламували пройняті смутком вірші, що дали змогу глядачам поринути у важку епоху війни. Хвилиною мовчання було вшановано пам'ять полеглих у війні солдат-односельчан.

В цей день пам’ятні і скорботи вклонімося усім полеглим, схилімо голови в журбі й задумі. Пам`ятаймо про тих, хто повернувся з цієї проклятої людьми війни, а також про тих, хто воює на Сході України захищаючи цілісність України.